Пролог святкування - Vocaloid Gakupo Luka

💜🩷💜🩷💜 Story 🩷💜🩷💜🩷 Prelude to the Celebration The drums of the national celebration echoed in the distance, and flags fluttered in the sea breeze. On the beach, the sunlight shimmered across the golden waves, as if the ocean itself was rejoicing. Kamui Gakupo, dressed in his princely attire, stood at the shore, his gaze fixed on the sea. His heart was filled with anticipation, for today was not only the beginning of the grand festival, but also the first time he would bring Megurine Luka—the mermaid princess—onto land as a human. Her figure emerged from the waves, pink hair glistening under the sun, blue eyes reflecting the brilliance of the sea. She approached slowly, her expression a mix of shyness and expectation. Gakupo stepped forward, holding the elegant gown he had prepared for her. He unfolded the fabric and carefully helped her slip her arms through the sleeves, adjusting the shoulders and waist with gentle precision. “Does it fit?” he asked softly, his voice carrying both hope and tenderness. Luka brushed her fingers against the fabric, her eyes moist with emotion, yet she smiled as she replied, “It fits.” Joy flickered in Gakupo’s eyes as he extended his hand. “Then let’s go!” At that moment, Luka took a deep breath and began to cast her magic. Sunlight enveloped her body, her mermaid tail shimmering before fading away, replaced by human legs. The glow of transformation danced across her form, as if the waves and the sun bore witness to this miracle. She lowered her gaze to her new legs, tears slipping down her cheeks—not of sorrow, but of overflowing happiness. When she looked up again, her eyes met Gakupo’s, and she knew this moment would change her life forever. --- Українська Барабани національного святкування лунали вдалині, а прапори тріпотіли на морському вітрі. На пляжі сонячне світло мерехтіло на золотих хвилях, ніби сам океан радів цьому дню. Камуй Ґакупо, одягнений у князівське вбрання, стояв на березі, його погляд був спрямований на море. Його серце було сповнене очікування, адже сьогодні розпочиналося не лише велике свято, а й настав момент, коли він вперше приведе Меґуріне Лука — принцесу-русалку — на сушу в людській подобі. Її постать з’явилася серед хвиль, рожеве волосся сяяло під сонцем, а блакитні очі відбивали блиск моря. Вона наближалася повільно, з виразом сором’язливості й очікування. Ґакупо зробив крок уперед, тримаючи елегантну сукню, яку він приготував для неї. Він розгорнув тканину й обережно допоміг їй просунути руки в рукави, лагідно поправивши плечі та талію. «Підходить?» — тихо запитав він, у його голосі звучала надія й ніжність. Лука провела пальцями по тканині, її очі зволожилися від емоцій, та вона всміхнулася й відповіла: «Так.» Радість спалахнула в очах Ґакупо, коли він простягнув руку: «Тоді ходімо!» У ту мить Лука глибоко вдихнула й почала творити магію. Сонячне світло огорнуло її тіло, її русалчин хвіст засяяв і поступово зник, поступившись місцем людським ногам. Світіння перетворення танцювало навколо неї, ніби хвилі й сонце стали свідками цього дива. Вона опустила погляд на свої нові ноги, сльози покотилися по її щоках — не від смутку, а від переповненої радості. Коли вона знову підняла очі й зустріла погляд Ґакупо, то зрозуміла: ця мить назавжди змінить її життя.