♌Leox♒Aquarius - Тихий Куточок - Gakupo x Luka

💜💗💜💗💜 Story 💗💜💗💜💗 Quiet Corner The music of the banquet continued to flow gently through the hall.Gakupo and Luka did not step into the dance floor, but instead stood together by the crystal window at the side of the banquet hall.Outside was the dazzling night view of the Aquarius kingdom. In the distance, the crystal towers reflected the moonlight, and the royal city seemed to be sleeping within a blue sea of stars.The two stood very close.Luka held the Aquarian Vessel, slightly turning her body as she spoke softly to Gakupo. “Tonight’s banquet is livelier than I imagined.”Gakupo lowered his head a little, leaning closer. “Since the commission was completed smoothly, everyone deserves to relax.”Luka nodded gently. “That’s true.”She looked at the bustling crowd in the center of the hall, then turned back to Gakupo. “But…I prefer this moment.”“This moment?” “Yes.” Luka’s voice was quiet. “Not having to stand under everyone’s gaze, just quietly staying here and talking.”Gakupo looked at her. “I feel the same.”Their distance remained close—so close that Luka only had to lift her head slightly to see Gakupo’s eyes clearly.She suddenly recalled what had happened earlier, and her cheeks flushed again. Gakupo noticed. “What’s wrong?” “Nothing.” Luka shook her head quickly. “Just…thinking of something.” “What is it?”Luka didn’t answer, only tightened her grip on the Aquarian Vessel. Seeing her blush, Gakupo’s lips curved upward. “Are you shy again?” “I’m not.” Luka whispered back. “Really?” “Really.”She lifted her head to glare at him, but since they were so close, the look carried no intimidation. Gakupo couldn’t help but laugh. Seeing his smile, Luka also laughed softly.“You’re in a good mood today.” “Because everything went well.” Gakupo paused. “And also…” “And also?” Luka blinked. He looked at her. “Because you’re here.”Luka froze for a moment, her cheeks turning red once more. She lowered her head, pretending to focus on the Aquarian Vessel. “You’re getting good at saying things like that.” “I’m only telling the truth.”Luka didn’t argue. She simply leaned a little closer, their shoulders nearly touching.The hall remained lively, yet in this corner their voices were soft. No formal talk between rulers. No discussions of kingdoms or missions. Only two people standing close, sharing small moments of the banquet, exchanging quiet smiles.The faint glow of the Aquarian Vessel reflected beside them.Gakupo whispered: “After the banquet, shall we go outside for a walk?” Luka lifted her head. “Alright.” She smiled. “This time, no mission needed.” Gakupo smiled too. “Just a walk.” “Yes.” Luka nodded gently.They continued talking by the crystal window, letting the music and laughter flow behind them.In that moment, they did not need to be sovereigns above all. They only needed to quietly stay by each other’s side. ------ Українська Музика бенкету й надалі повільно лилася крізь залу.Gakupo та Luka не вийшли на танцювальний майданчик, а стояли разом біля кришталевого вікна збоку від бенкетної зали.За вікном сяяв нічний краєвид королівства Водолія. Удалині кришталеві вежі відбивали місячне світло, і вся королівська столиця здавалася зануреною у синє зоряне море.Вони стояли дуже близько.Luka тримала Водолійський сосуд, трохи повернувшись, і тихо говорила з Gakupo. “Сьогоднішній бенкет набагато жвавіший, ніж я уявляла.”Gakupo трохи нахилив голову, наближаючись до неї. “Адже доручення виконано успішно, усі заслуговують на відпочинок.”Luka легко кивнула. “Так.”Вона поглянула на гамірний натовп у центрі зали, а потім знову повернулася до Gakupo. “Але… мені більше подобається ось цей момент.”“Цей момент?” “Так.” Голос Luka був тихим. “Не потрібно стояти під поглядами всіх, достатньо просто спокійно залишатися тут і розмовляти.”Gakupo дивився на неї. “Я теж так думаю.”Відстань між ними залишалася близькою — настільки, що Luka лише трохи підняла голову, аби чітко побачити очі Gakupo.Вона раптом згадала попередні події, і її щоки знову порожевіли. Gakupo це помітив. “Що сталося?” “Нічого.” Luka швидко похитала головою. “Просто… згадала дещо.” “Що саме?”Luka не відповіла, лише міцніше стиснула сосуд. Бачачи її рум’яне обличчя, Gakupo усміхнувся. “Знову соромишся?” “Ні.” тихо заперечила Luka. “Справді?” “Справді.”Вона підняла голову й глянула на нього сердито, але через близькість цей погляд зовсім не мав сили. Gakupo не стримався й засміявся. Побачивши його усмішку, Luka теж м’яко засміялася.“У тебе сьогодні гарний настрій.” “Бо все пройшло вдало.” Gakupo зробив паузу. “А ще…” “А ще?” Luka кліпнула очима. Він подивився на неї. “Бо ти поруч.”Luka завмерла на мить, її щоки знову почервоніли. Вона опустила голову, удаючи, що зосереджена на сосуді. “Ти вже добре навчився говорити такі речі.” “Я лише кажу правду.”Luka не заперечила. Вона просто трохи наблизилася, їхні плечі майже торкнулися.Зала залишалася гомінкою, та в цьому куточку їхні голоси були тихими. Без офіційних розмов між правителями. Без обговорень королівств чи завдань. Лише двоє людей поруч, які ділилися дрібними моментами бенкету й час від часу усміхалися один одному.Тьмяне сяйво сосуду відбивалося поруч із ними.Gakupo прошепотів: “Після бенкету, може, підемо прогулятися?” Luka підняла голову. “Добре.” Вона усміхнулася. “Цього разу без жодних завдань.” Gakupo теж усміхнувся. “Просто прогулянка.” “Так.” Luka легко кивнула.Вони продовжували розмовляти біля кришталевого вікна, дозволяючи музиці та сміху лунати позаду.У цю мить їм не потрібно було бути високими правителями. Вони лише тихо залишалися поруч один з одним.